Для батьків

                                     

                  ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Відповідальність батьків передбачена:

 Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини

1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

1. здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
2. батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
3. відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
4. ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину

1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
2. за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
3. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
4. у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5. якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

Законом України “Про освіту”

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
• сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
• звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
• захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України

Стаття 184.

Кримінальним кодексом України

Статті 164, 166, 167. 

                                    Що потрібно

майбутньому першокласнику:

1. Шкільна форма.

2. Спортивна форма.

3. Спортивне взуття.

4. Змінне взуття

5. Альбом і фарби (гуаш або медові).

6. Пензлики для малювання (2шт).

7. Кольорові олівці та фломастери.

8. Кольоровий папір, кольоровий картон.

9. Ножиці із закругленими кінчиками.

10. Клей ПВА.

11. Пластилін, дощечка із стеками.

12. Папка для праці (за бажанням).

13. Конструктор будь-який.

14. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).

15. Обгортки для підручників та зошитів.

16. Папка для зошитів.

17. Пенал (2 ручки, простий олівець, лінійка, гумка).

Радимо також ознайомитись з вимогами до шкільного ранця

 

Тест для батьків

«Чи готова ваша дитина до школи?»

На кожне твердження слід дати відповідь «так» чи «ні».

1.     Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її можливостей, здібностей.

2.     Я надав кімнату або частину кімнати винятко­во для занять дитини.

3.     Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, зазвичай, самостійно) розв’язувати свої про­блеми, ухвалювати рішення, піклуватися про свої обов’язки.

4.     Я даю дитині можливості знайти книги і по­трібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).

5.     Я ніколи не відмовляю дитині в проханні по­читати їй.

6.     Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії цікавими місцями (відвідування музеїв, театрів та ін.).

7.     Я заохочую ігри і спілкування моєї дитини з друзями.

8.     Я часто разом з дитиною виконую одну і ту саму справу.

9.     Я піклуюся про фізичне здоров’я дитини (хар­чування, загартовування, зарядка, заняття спортом).

10.                        Я стежу, щоб малюк дотримував режиму дня: прокидався і лягав у певний час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор тощо.

Оцінювання

Кожну позитивну відповідь оцінюють в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середнє арифметичне.

1-й рівень (1-0,7 бала). Ви правильно організо­вуєте шкільне життя дитини. Малюк має різнобічні інтереси, підготовлений до спілкування з доросли­ми і товаришами. За такого виховання ви можете розраховувати на гарні успіхи в навчанні.

2-й рівень (0,6-0,4 бала). У вас можуть виник­нути деякі проблеми в навчанні дитини. Чи не є ви надзвичайно активними? Чи не позбавляєте ви ди­тину свободи? Чи достатньо часу вона спілкується з однолітками? Ваші роздуми дадуть вам змогу ви­значити оптимальну стратегію виховання.

     3-й рівень (0,3-0 балів). У вашому досвіді при­ховала головна помилка —надмірна опіка дити­ни, підміна зусиль дитини власного активністю. Ви позбавляєте її можливості спілкуватися з одноліт­ками, заважаєте набувати соціального досвіду

 «Чи готові ви бути батьками першокласника?»

Завдання: закреслити номери тих завдань, на які ви дасте позитивну відповідь.

1.     Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.

2.      Я вважаю, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3.      На мою думку, чотири уроки - непосильне навантаження для маленької дитини.

4.     Важко бути впевненими в тому, що вчителька зрозуміє мою дитину, знайде до неї підхід.

5.      Важко уявити, що першокласник зможе швидко навчитися писати, рахувати, читати.

6.      Моя дитина розгублюється, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

7.      Початкова школа, на мою думку, неспроможна чого-небудь навчити дитину.

8.      Я турбуюся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

9.      Мій малюк, по-моєму, значно слабший своїх однолітків.

10.     Вважаю, що вчителька не має можливості оцінювати успіхи кожної дитини.

Перевірка результатів:

4                   і менше - ви готові бути батьками першокласника.

         5- 8 - вам бажано краще підготуватись до можливих труднощів.

  8-10 - подумайте над своїми відповідями ще раз. можливо, вам варто порадитись з психологом.

«Чи розвиваєте ви здібності своєї дитини?»

1. Чи сприймаєте серйозно дорослі запитання та висловлювання дитини?

2.      Чи доручаєте дитині доручення, які їй під силу?

3.      Чи допомагаєте дитині будувати її особисті плани та приймати рішення?

4.      Чи говорите дитині, що вона гірша за інших?

5.      Чи привчаєте дитину мислити самостійно?

6.      Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?

7.      Чи вчите дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку?

8.      Чи дозволяєте дитині гратися з усяким непотребом?

9.      Чи знаходите в заняттях дитини щось гідне схвалення?

10.     Чи розвиваєте в дитині позитивне сприймання її здібностей?

11.     Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, кажучи: «Я теж цього не вмію?»

12.      Чи заохочуєте в дитині максимальну незалежність від дорослих?

13.      Чи віддаєте перевагу самостійному виконанню дитиною головної частини роботи (за яку вона сама взялася), навіть якщо не впевнені в позитивному виконанні?

14.Чи існують теми, які ви зовсім виключаєте з обговорення дитиною?

15.Чи хватите дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні?

Оцінювання результатів.

Спочатку згідно з ключем підрахуйте бали.

Запитання 1; 2; 3; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 12; 13;15

Так - 2 бали.

Іноді - 1 бал.

Ні - 0 балів.

Запитання 4; 11; 14

Так - 0 балів.

Іноді - 1 бал.

Ні - 2 бали.

Складіть суму балів та оцініть рівень відповідного показника:

• інтелектуального розвитку шкала включає запитання - 1; 8; 9; 12

■   творчих досягнень - 2; 3; 5; 6; 10

■   здатності до саморегуляції - 4; 11; 14

Коли ви підрахуєте свої результати, ви зрозумієте, яким рівням ви відповідаєте.

Психологічна готовність дітей до навчання

Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з семи-, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна

За визначенням психологів, шість років – початок активності механізму уяви, відображення неіснуючого. Дитина, яка діє самостійно, постійно перебуває у стані «польоту». Книги, ігри, танці, спритні рухи - усе насичене гармонією, яку ця маленька особистість намагається опанувати власноруч. Гармонійна психомоторика сприяє особистісному розвитку, допомагає пізнавати навколишній світ і себе як частину світу, що сприяє розвитку дитини.

У шестирічок механізм уяви домінує над усіма іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе в казковому світі. Тому завдання дорослих, особливо вчителів і батьків, які намагаються не приборкати цей механізм творчості, розвивати та вивчати його. Отже, заздалегідь, до вересня, починається підготовча робота із прийому дітей до першого класу. Зміст цієї роботи відображений у відповідних наказах і постановах Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та науки Київської міської держадміністрації, яким педагогічний колектив керуватися в організації цієї роботи.

Мета дослідження: визначити готовність дитини до шкільного навчання; вивчити індивідуальні психологічні особливості дитини, рівень шкільної зрілості; виявити дітей, які потребують особливої уваги до свого розвитку, забезпечити з перших днів їх перебування у школі індивідуальний підхід до них; скласти індивідуально-психологічну картку на кожну дитину; розробити конкретні рекомендації батькам, учителям із розвитку чи активізації окремих психічних процесів.

Індивідуальні особливості дитини, відповідність розвитку психічних процесів її віковим нормам свідчать про «шкільну зрілість» шести- і семирічок.

Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень пізнавальних процесів.

Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.

Загальна готовність

Загальний стан здоров'я: ріст, м'язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д. Ельконіна); нервова система: ступінь збудження та врівноваженості; розвиток ігрової діяльності; зорово-рухова та зорово-моторна координація (тест Керна-Йєрасика)

Інтелектуальна готовність

Рівень розвитку арифметичних умінь (тест В. Торосун); рівень розвитку механічної пам'яті (тест Д. Векслера); аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»); фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун); уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т. Вітцлака); творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь.

Мотиваційно-вольова готовність

рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);

рівень довільності(ті самі методики);

бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

форми мислення (тест Т. Вітцлака);

основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);

короткочасна пам'ять;

саморегуляція;

емоційний стан.

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Пам'ятка для батьків

1.  Будьте для дітей прикладом у всьому.

2.  Зробіть для своїх дітей куточок для занять. Коли учень готує уроки, не відривайте його на сторонні справи.

3.  Вчіть дітей бути у всьому бережливими.

4.  Частіше бувайте у школі, радьтеся з педагога­ми, психологом з питань виховання дітей, до­помагайте вчителям краще навчити ваших ді­тей.

5.  Не кажіть нічого поганого про вчителів, при­щеплюйте дітям любов до школи.

6.  Слідкуйте за чистотою та охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей.

7.  Виховуйте у дітей уміння поводитися скромно і пристойно як вдома, так і на вулиці, в школі, в громадських місцях.

8.  Виховуйте у дітей повагу до старших і молод­ших.

9.  Не застосовуйте фізичного покарання до дітей, спокійно поясність їм неправильність їх вчинків.

10.       Заохочуйте в дітей інтерес до книги, природи, туризму, спорту.

11.       Привчайте дітей виконувати посильну фізичну роботу.

12.       Знайте з ким товаришують ваші діти, як вони поводяться.

13.       Виховання дітей — головний обов’язок батьків.

14.       Пам’ятайте, що тільки в тісній праці зі школою, можливо успішно вирішити питання виховання громадянина України.

Поради батькам

v Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

v Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

v Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.

v У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».

v Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

v Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

v Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

v Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.

v Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

v Учіть дитину аналізувати свої помилки.

v Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам'ятайте: дитина має право на самостійність,

v Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.

v Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

v Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

 Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих.

Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій. Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини. Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин. Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає. В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження. Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів. Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини.

Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали.

Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.                     

* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найуразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей. Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психастенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів. Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків. Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію". Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях.

Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму. Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень.

Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту. Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.